Це не тінь,
Яка змінює обриси й образи,
Це не сон упізнаваний,
Де можливо спинити час,
В датах цифри міняючи.
Це ніколи не станеться,
Як слова будуть пахнути,
Наче сік апельсиновий
Чи гарячий в’язкий шоколад,
Що подразнює горло.
Це не спосіб мовчання,
Де тебе розуміють і так –
Без питань і пояснень.
Це не те перехрестя,
Де красується напис:
«Ліворуч підеш – пожалкуєш,
праворуч підеш – пожалкуєш»
Це просто дорога,
Де втома підставить плече
І
Однаково хто,
Чому,
Де
(Бо не хочеш померти самотня)
Являється голосом людським –
Природно і щиро
Тобі промовляє:
– Я поряд. Я тут.
მთარგმნელი: ოქსანა ლოზოვა
ნატო ინგოროყვა – © 2013. ყველა უფლება დაცულია.